Illustration: Bianca Mense
Sprecher Deutsch: Stephan Niemand
Übersetzerin und Sprecherin Ukrainisch: Tetiana Dobrovolska
© Mulingula e.V., lizensiert unter CC BY-NC-ND 4.0
In Wirklichkeit war es anders
von Achim Bröger
Насправді все було інакше
Ахім Брьогер
Ein Junge saß am Fluss.
Die Sonne schien und ließ das Wasser blitzen und funkeln.
Da hinten wachsen die Ufer zusammen.
Dort wird der Fluss immer schmaler, stellte sich der Junge vor, obwohl man ihm gesagt hatte: „Das sieht nur so aus. In Wirklichkeit ist es anders.“
Aber er glaubte das nicht.
Хлопчик сидів біля річки.
Сонце світило і змушувало воду блищати й іскритися.
Там, у далині, береги змикалися.
«Там річка стає все вужчою», — уявляв собі хлопчик, хоча йому казали: «Це лише здається. Насправді все інакше».
Але він у це не вірив.
Und deswegen wollte er gerne wissen, wo diese Stelle war.
„Ich suche sie“, nahm er sich vor.
Lange ging er den schmalen Weg am Flussufer entlang.
Trotzdem blieb die Stelle, wo der Fluss schmal wurde, immer weiter vor ihm.
Komisch, dachte er, obwohl ich gehe und gehe, komme ich nicht näher.
І саме тому йому дуже хотілося дізнатися, де це місце. «Я його знайду», — вирішив він.
Довго йшов він вузькою стежкою вздовж річки.
Але місце, де річка ставала вузькою, завжди залишалося десь попереду. Дивно, думав він, хоча я йду і йду, але не наближаюсь.
Er traf einen Mann.
„Guten Tag“, wünschte der Junge.
„Ich suche die Stelle, wo der Fluss dünn wie ein Strich wird. Wo finde ich sie?“
Der Mann lachte und fragte: „Weißt du nicht, wie das in Wirklichkeit ist?“
„Nicht genau“, antwortete der Junge.
„Und ich glaube auch nicht alles, was man mir erzählt.“
„Na, dann such nur“, sagte der Mann kopfschüttelnd und ging weiter.
Він зустрів чоловіка.
«Доброго дня», — привітався хлопчик.
«Я шукаю місце, де річка стає тонкою, як смужка. Де воно?»
Чоловік засміявся і спитав: «Ти не знаєш, як воно насправді?»
«Не зовсім», — відповів хлопчик.
«І я не вірю всьому, що мені кажуть».
«Ну, тоді шукай», — похитав головою чоловік і пішов далі.
Der Junge fragte noch einige Leute. Sie lachten über ihn.
Und einige sagten: „Die Stelle gibt´s nicht.
Wir haben keine Zeit für solchen Unsinn.“
Darüber ärgerte sich der Junge.
Und er suchte immer weiter, bis es dunkel wurde.
Хлопчик питав ще кількох людей. Вони сміялися з нього.
А деякі казали: «Такого місця немає.
У нас немає часу на такі дурниці».
Це розсердило хлопчика.
І він шукав далі, аж поки не стемніло.
Da kam er zu einem Haus.
Davor saß ein Mann am Bootssteg und sah über das Wasser.
Тут він дійшов до будинку.
Перед будинком на пристані сидів чоловік і дивився на воду.
Und der Junge fragte auch ihn: „Ich suche die Stelle, wo der Fluss schmal wird.
Ich sehe sie immer vor mir. Kannst du mir sagen, wo ich sie finde?“
Der Mann lächelte und sagte: „Ich weiß nicht, wo sie ist und wo du sie findest.
Aber ich habe viel Zeit, denn ich bin schon ziemlich alt.
Ich würde die Stelle gerne mit dir suchen.“
І хлопчик запитав і його: «Я шукаю місце, де річка стає вузькою.
Я завжди бачу його попереду. Ти знаєш, де воно?»
Чоловік усміхнувся і сказав: «Я не знаю, де воно і де ти його знайдеш.
Але в мене багато часу, бо я вже досить старий.
Я б із задоволенням шукав це місце разом з тобою».
Da war der Junge nicht mehr allein.
Der Mann holte seine Mundharmonika aus dem Haus und das Fernrohr.
Dann packten sie viele Dinge in das Boot des Mannes, warfen den Motor an und fuhren los.
Nebeneinander standen sie im Boot.
Manchmal sangen sie.
Oft sagten sie: „Da vorne ist die Stelle.“
Dann starrten sie durch das Fernglas.
Тепер хлопчик був уже не сам.
Чоловік приніс з дому губну гармоніку і підзорну трубу.
Потім вони склали багато речей у човен чоловіка, завели мотор і вирушили.
Вони стояли поруч у човні.
Іноді співали.
Часто казали: «Он там це місце».
Тоді дивилися у підзорну трубу.
Aber sie kamen nie bis dorthin.
Im Gegenteil, der Fluss wurde immer breiter.
Schließlich war er so breit, dass er zum Meer geworden war.
Jetzt schaukelten der Junge und der Mann auf dem riesigen Wasser.
Und sie sahen, dass weit vor ihnen am Horizont Wasser und Himmel zusammentrafen.
Auch diese Stelle wollten sie finden.
Але вони так і не дісталися туди.
Навпаки, річка ставала все ширшою.
Зрештою вона була вже така широка, що перетворилася на море.
Тепер хлопчик і чоловік гойдалися на величезній воді.
І бачили, що далеко на горизонті вода і небо зливаються.
І це місце вони захотіли знайти.
Am Abend ging die Sonne unter.
„Sie versinkt im Meer“, sagte der Junge.
„Das zischt bestimmt.“
Da suchten sie auch die Stelle, wo die Sonne im Meer versank.
Sie suchten, wo das Wasser und der Himmel zusammenstießen.
Und sie suchten, wo der Fluss schmal wie ein Strich wurde.
Увечері сонце сідало.
«Воно занурюється в море», — сказав хлопчик. «Мабуть, воно шипить».
І вони шукали місце, де сонце зникає у морі.
Шукали, де вода і небо з’єднуються.
І шукали, де річка стає тонкою, як смужка.
Die beiden wurden Freunde, und sie fühlten sich wohl in ihrem Boot.
Sie unterhielten sich.
Sie aßen und tranken miteinander.
In der Nacht leuchteten sie mit der Taschenlampe über das Wasser.
Das glitzerte dann wie die Sterne über ihnen.
Вони стали друзями і їм було добре у човні.
Вони розмовляли.
Вони їли й пили разом.
Уночі вони світили ліхтариком на воду.
Вода тоді іскрилася, як зорі над ними.
Wenn das Wetter schön war,
sprang der Junge ins Meer.
Er schwamm und tauchte.
Große Fische und Muscheln sah er.
Sie kamen in Stürme, wild tanzte ihr Boot auf den Wellen.
Коли була гарна погода, хлопчик стрибав у море.
Він плавав і пірнав.
Бачив великих риб і мушлі.
Вони потрапляли у шторми, їхній човен шалено танцював на хвилях.
Sie fuhren um die ganze Erde.
Von einem Meer ins andere und durch die Flüsse vieler Länder.
Wo es schön war, blieben sie länger.
Aber irgendwann fuhren sie weiter.
Immer geradeaus.
Die Stelle, wo der Fluss dünn wurde, wo die Sonne im Wasser versank und wo sich das Wasser und Himmel berührten, fanden sie nirgends.
Вони об’їхали всю землю.
Від одного моря до іншого і по річках багатьох країн.
Де було гарно, там залишалися довше.
Але з часом вони все одно рушали далі.
Завжди прямо вперед.
Місця, де річка ставала тонкою, де сонце зникало у воді і де вода торкалася неба, вони так і не знайшли.
Als sie nach Hause kamen, sagten einige Leute: „Seid ihr dumm“-
„So ein Blödsinn“, meinten andere.
Da sahen sich der Junge und der Mann an und lächelten.
„Immerhin“, sagte der Junge.
„Ich weiß jetzt, dass es die Stellen, die wir gesucht haben, nicht gibt.
Aber ich weiß das nicht nur so, weil es mir jemand gesagt hat.
Ich weiß es wirklich.“
Коли вони повернулися додому, деякі люди казали: «Ви що, дурні?»
«Яка маячня», — казали інші.
«Принаймні», — сказав хлопчик,
«тепер я знаю, що тих місць, які ми шукали, не існує.
Але я знаю це не тому, що мені хтось сказав.
Я знаю це насправді».
Der Mann nickte und sagte: „Wir haben viele Dinge gesehen.
Wir haben in warmem Wasser gebadet, in der Sonne gelegen und nachgedacht.
Wir haben Menschen getroffen.
Und außerdem sind wir lange zusammen gewesen.
Schön war das.“
Чоловік кивнув і сказав: «Ми бачили багато всього.
Ми купалися у теплому морі, лежали на сонці і думали.
Ми зустрічали людей.
А ще ми довго були разом.
Це було чудово».
Danach gähnten die beiden und gingen schlafen.
Sie waren ja auch in Afrika, in Indien und noch weiter gewesen.
Und das macht müde.
Після цього обидва позіхнули і пішли спати.
Адже вони були і в Африці, і в Індії, і ще далі.
А це втомлює.
Ende
Кінець
Gehe zu …
