Illustration: Julius Thesing
Sprecher Deutsch: Stephan Niemand
Übersetzerin und Sprecherin Ukrainisch: Tetiana Dobrovolska
© Mulingula e.V., lizensiert unter CC BY-NC-ND 4.0
Moritz malt ein Strichmännchen
von Achim Bröger
Моріц малює чоловічка зі штрихів
Ахім Брьогер
Moritz malt ein Strichmännchen.
Seine Mutter findet das langweilig und fragt: „Fällt dir nichts anderes ein?“
Моріц малює чоловічка зі штрихів.
Його мамі це здається нудним і вона запитує: „Ти не можеш придумати нічого іншого?“
„Wieso denn? Strichmännchen sind ganz toll“, meint Moritz.
Weil ihm das Strichmännchen gefällt, malt er ihm eine Sprechblase.
In der steht: „Ich bin nicht langweilig.
Ich bin sogar besonders schön.“
Noch schöner wäre natürlich, wenn es richtig lebendig sein könnte, überlegt Moritz. Dazu murmelt er: „Es soll lebendig sein.“
„Але чому? Чоловічок зі штрихів - це чудово“, каже Моріц.
Оскільки йому подобається чоловічок зі штрихів, він малює йому мовну бульбашку.
В якій написано: „Я не нудний.
Я навіть особливо красивий.“
Звичайно, було б ще краще, якби він насправді ожив, розмірковує Моріц. Він бурмоче: „Нехай він оживе.“
Daher wundert er sich auch gar nicht, als er aus dem Bild ein Geräusch hört.
Wie der Husten eines Strichmännchens klingt es.
Jedenfalls stellt sich Moritz vor, dass Strichmännchenhusten so klingen müsste.
Ein bisschen raschlig und leise,
irgendwie nach Papier.
Und weil das Männchen hustet, malt ihm Moritz einen Schal um den Hals.
„Warum hustest du nur und sprichst nicht?“
Тому він зовсім не дивується, коли чує звук, що доноситься з малюнка.
Це схоже на кашель намальованого чоловічка.
У всякому випадку, Моріц уявляє, що кашель намальованого чоловічка має звучати саме так.
Трохи поспішно і тихо, ніби як від паперу.
А оскільки чоловічок кашляє, Моріц малює йому на шиї шарф.
„Чому ти лише кашляєш і нічого не кажеш?“
Zwei vorwurfsvolle Punktaugen sehen ihm aus dem Bild entgegen.
Und eine Strichhand zeigt auf einen Strichmund. Ein winziger Strich ist das.
Mit dem kann man nicht reden, höchstens ein bisschen husten.
„Tut mir leid“, entschuldigt sich Moritz.
„Ich mal dir sofort einen passenden Mund.“
Gleich darauf hat das Strichmännchen einen sehr großen, sehr schwungvollen Mund.
„Endlich kann ich reden“, sagt es mit lauter Stimme und spuckt die Sprechblase weg.
З картинки на нього дивляться два докірливі пунктирні ока.
І намальована рука показує на намальований рот
Ось це дуже крихітний штрих.
Ним неможливо розмовляти, можливо лише трохи покашляти.
„Пробач, - вибачається Моріц, - я зараз же намалюю тобі відповідний рот.“
Одразу після цього намальований чоловічок має дуже великий, дуже жвавий рот.
„Нарешті я можу говорити“, - голосно каже він і випльовує мовну бульбашку.
Dann nimmt es den Schal ab, springt aus dem Bild und will wissen: „Bin ich wirklich schön genug?“
„Mhh“, murmelt Moritz unsicher.
Das Männchen steht nämlich ein wenig wackelig und ziemlich dünn vor ihm auf dem Tisch.
Moritz holt einen Taschenspiegel.
Als er mit dem Spiegel zurückkommt, stolziert das Strichmännchen groß wie ein Bleistift über den Tisch.
Потім він знімає шарф, вистрибує з малюнка і хоче знати: „Я справді достатньо красивий?“
„Хмм“, - невпевнено бурмоче Моріц.
Чоловічок стоїть перед ним на столі, трохи хиткий і досить худий.
Моріц йде по кишенькове дзеркальце.
Коли він повертається з дзеркалом, намальований чоловічок виструнчується на столі заввишки з олівець.
Es probiert seine Beine aus und schlenkert mit den Armen.
Eigentlich humpelt es ziemlich, muss Moritz zugeben.
Deswegen verlangt es auch: „Jetzt malst du erstmal mein linkes und mein rechtes Bein gleich lang.
Dazu schön kräftig, damit ich schnell laufen kann.
Und dann möchte ich an jeder Hand fünf Finger, nicht links vier und rechts sechs.“
Das klingt alles sehr laut und ziemlich unfreundlich.
Він випробовує свої ніжки і махає ручками.
Моріц мусить визнати, що насправді він помітно кульгає.
Ось тому він вимагає: „Тепер намалюй мою ліву і праву ногу однакової довжини.
До того ж достатньо сильним, щоб я міг швидко бігати.
І ще я хочу, щоб на кожній руці було по п'ять пальців, а не чотири на лівій і шість на правій.“
Все це звучить дуже голосно і досить недружелюбно.
Sofort malt Moritz jetzt alles so, wie es das Strichmännchen haben möchte.
Als sich das Strichmännchen im Spiegel sieht, schimpft es schon wieder: „Was hast du mir denn da für einen Bollerkopf gemalt?
Ich will schön sein, richtig schön, das schönste Strichmännchen überhaupt.“
Моріц одразу ж малює все так, як того хоче чоловічок зі штрихів.
Коли чоловічок бачить себе в дзеркалі, він знову бурчить: „Що за твердолобу голову, ти мені намалював?
Я хочу бути красивим, справді красивим, найкрасивішим чоловічком взагалі.“
„Dann bleib liegen“, sagt Moritz, „ich will dich so schön malen, wie ich nur kann.“
Er malt und malt.
Vor Anstrengung hat er einen roten Kopf.
Das Männchen wird wirklich immer schöner.
Er freut sich, und er hofft sogar, dass ihn das Strichmännchen lobt. Wenigstens ein bisschen.
„Тоді лежи спокійно, - каже Моріц, -я хочу намалювати тебе якомога красивіше.“
Він малює та малює.
Його голова вже аж почервоніла від напруги.
Чоловічок справді стає все красивішим і красивішим.
Він радіє і, навіть сподівається, що чоловічок похвалить його.
Хоча б трішки.
Aber das denkt nicht daran.
„Weiß nicht, ob ich schön genug bin“, nörgelt es.
„Warum hast du was an und ich nicht?
So nackt laufe ich nicht mehr herum.
Mal mir einen Anzug.“
Vielleicht friert es, denkt Moritz.
Es hat vorhin gehustet.
Also malt er einen Anzug.
„Das passende Hemd dazu!“ wird ihm befohlen. „Und Schuhe, Strümpfe, einen Hut. Mal alles, was man als Herr braucht.“
Schließlich hat Moritz auch das geschafft.
Але той про це і не думає.
„Я не знаю, чи я достатньо красивий“, - бурчить він.
„Чому ти одягнений , а я ні?
Я більше не ходитиму всюди голим.
Намалюй мені костюм.“
Можливо йому холодно, думає Моріц.
Він кашляв раніше.
Тож він малює костюм.
„І сорочку відповідно до цього!“ - наказав той йому. І черевики, панчохи, капелюх. Все, що потрібно панові".
Зрештою, Моріц впорався і з цим.
Einigermaßen zufrieden dreht sich das Strichmännchen vor dem Spiegel hin und her und verlangt: „Stell mich auf den Teppich.“
Moritz beobachtet den bleistiftgroßen Herrn, der da unten herumstolziert.
Der sieht gar nicht mehr wie ein Strichmännchen aus.
В деякій мірі задоволений, чоловічок зі штрихів крутиться туди-сюди перед дзеркалом і вимагає: „Поклади мене на килим.“
Моріц спостерігає, як там внизу рівно виструнчується чоловічок завбільшки з олівець.
Він більше не схожий на чоловічка з штрихів.
Hab´ alles gemalt, wie er das wollte, denkt Moritz zufrieden.
Da ruft es von unten: „Schön bin ich, kräftig bin ich und schnell genug auch. Jetzt habe ich Zeit für andere Dinge. Mach mir was zu essen. Gänsebraten will ich.“
Eigentlich ist das klar, denkt der kleine Moritz. Lebendige Strichmänner brauchen was zu essen. Leider kann Moritz nicht mal ein Suppenhuhn malen.
Я намалював усе так, як він хотів, - задоволено думає Моріц.
Врешті він кричить знизу: „Я красивий, я сильний і досить швидкий. Тепер у мене є час на інші речі. Приготуй мені що-небудь поїсти. Я хочу смаженого гусака.“
Насправді, це очевидно, думає маленький Моріц. Живим намальваним чоловічкам потрібно щось їсти. На жаль, Моріц не може намалювати навіть курячий суп.
Gänsebraten schafft er erst recht nicht.
„Eine Banane könnte ich dir malen“, bietet Moritz an.
„Muss ich eben Banane essen“, stöhnt es.
Moritz überreicht das gelbe Ding.
Der kleine Herr beißt hinein und schreit los: „Die ist ja nicht reif!
Wehe, du machst so was noch mal!
З смаженим гусаком він точно не впорається.
„Я можу намалювати тобі банан“, - пропонує Моріц.
„Я маю просто з'їсти банан?“, - стогне він.
Моріц передає йому жовту річ.
Маленький пан кусає її і кричить: „Він не дозрів! Не смій робити щось подібне знову!
So … und jetzt will ich Milch,
eine reife Banane und Äpfel.
Einen großen roten Pudding wirst du ja wohl schaffen.
Bratwürste sind auch leicht zu malen.
Dazu eine Bockwurst, Schokolade und Schinken.“
Moritz malt und malt ohne aufzusehen.
„Schneller!“ wird er angefeuert, „das möchte ich größer, das auch.
Das ist nicht schön genug“, hört er.
„Noch eine Bratwurst.
Die war sehr gut, aber bitte mit Senf.“
Отже... ось тепер я хочу молока, стиглого банана і яблук.
Ймовірно, у тебе вийде великий червоний пудинг.
Смажені ковбаски також легко намалювати.
Сюди ж печена ковбаска, шоколад і шинка.“
Моріц малює і малює, не піднімаючи очей.
„Швидше! - говорить той у захваті, - я хочу, щоб це було більшим, і це теж.
Це не досить гарно“, - чує він.
„Ще одну смажену ковбаску.
Вона була дуже смачна, але будь ласка з гірчицею.“
„Ich will Möbel“, sagt der kleine Herr jetzt.
Und Moritz malt ein ganzes Zimmer voller Möbel. Das Männchen stolziert auf dem Blatt herum und gibt Anweisungen.
„Diesen Stuhl etwas bequemer. Hier malst du einen Tisch hin.“
„Я хочу меблі“, - каже тепер маленький пан.
І Моріц малює цілу кімнату, повну меблів.
Чоловічок виструнчується на аркуші і дає вказівки. „Зроби цей стілець трохи зручнішим. Тут намалюй стіл.“
So gut er kann, malt Moritz das alles.
„Na ja“, meint das Männchen dazu, „man muss mit dem zufrieden sein, was man so bekommt.“
Dann setzt es sich zur Probe auf den Stuhl und legt sich ins Bett.
„Ich wünsch mir ein passendes Haus zu den Möbeln.“
Моріц малює все це якнайкраще.
„Що ж, - каже чоловічок, - треба задовольнятися тим, що маєш.“
Потім він сідає на стілець, щоб спробувати його, і лягає в ліжко.
„Я хочу собі такий будинок, щоб відповідав цим меблям.“
„So ein großes Stück Papier habe ich nicht“, sagt Moritz.
„Dann kleb zwei Blätter aneinander“, hört er.
Moritz klebt und malt, obwohl er immer weniger Lust hat, etwas für diesen komischen kleinen Herrn zu tun.
Als das Haus fast fertig ist, beschwert der sich schon wieder.
Und weil sich Moritz darüber ärgert, lässt er einfach ein Teil vom Dach offen.
Auch die Sonne, die er schon fertig hat, übermalt er.
Dafür malt er Regenwolken.
Der kleine Herr stolziert herum und merkt gar nichts davon.
„У мене немає такого великого аркуша паперу“, - каже Моріц.
„Тоді склей два аркуші разом“, - чує він.
Моріц клеїть і фарбує, хоча у нього дедалі менше бажання щось робити, для цього дивного маленького пана.
Коли будинок вже майже готовий, він знову скаржиться.
І оскільки Моріца це дратує, він просто залишає частину даху відкритою.
Він також домальовує сонце, яке вже майже закінчив.
Туди ж він малює дощові хмари.
Маленький пан виструнчується і нічого не помічає.
„Endlich ist mein Haus fertig. Wird ja auch Zeit“, sagt er.
Dann öffnet er die Tür und ist verschwunden.
Schnell pinselt Moritz Regen auf das Blatt.
„Нарешті мій будинок закінчено. Давно пора“, - каже він.
Потім він відчиняє двері і зникає.
Моріц швидко малює дощ на аркуші.
Gleich darauf rennt der kleine Herr aus dem Haus. „Schlamperei!“ schimpft er.
„Da regnet es durchs Dach. Mal es dicht!“
„Mach ich nicht“, sagt Moritz da zum ersten Mal.
„Sofort machst du das!“ befiehlt der kleine Herr.
Moritz schüttelt den Kopf und sagt jetzt:
„Ich tue gar nichts mehr für dich, wenn du nicht freundlicher wirst.“
Jammernd und zeternd steht das Strichmännchen da.
Dann rennt es in sein Haus und wirft die Tür hinter sich zu.
Одразу після цього маленький пан вибігає з будиночку. „Що за недбалість!“ - лається він.
„Дощ капає крізь дах! Намалюй його щільніше!“
„Я нічого не робитиму“, - вперше каже Моріц.
„Негайно виконуй!“-наказує маленький пан.
Моріц похитав головою і тепер каже: „Я нічого для тебе не робитиму, якщо ти не станеш дружнішим.“
Чоловічок зі штрихів стоїть там, скиглить і лається.
Потім він біжить до свого будинку і зачиняє за собою двері.
„Ich hab dich so gut gemalt, wie ich das kann“, sagt der kleine Moritz.
„Besser schaffe ich es nicht.“
Aber aus dem Haus hört er nur empörtes Heulen.
Und weil das Moritz ärgert, malt er noch mehr Regen auf das Blatt.
Aufgeweicht und zerlaufen kommt der kleine Herr aus dem Haus.
„Я намалював тебе так добре, як зміг“, - каже маленький Моріц.
„Це найкраще, що я можу зробити.“
Але все, що він чує з будинку - це обурене виття.
І оскільки це дратує Моріца, він малює ще більше дощу на сторінці.
Маленький пан виходить з будиночку розмяклий і розпливаючись.
„Mach mir was zu essen.
Was Warmes zu trinken will ich auch.
Und vor allem malst du mir ein ordentliches Dach.“
Irgendwie hat Moritz Mitleid mit dem Strichmännchen.
Es steht so jämmerlich da.
Deswegen fängt er wieder mit dem Malen an.
„Schneller! Schneller!“ hört er.
„Mal bunter, mal schöner!“ ruft es.
„Зроби мені щось поїсти.
А ще я хочу випити чогось теплого.
І перш за все, намалюй мені нормальний дах.“
Моріцу чомусь шкода чоловічка зі штрихів.
Це виглядає так жалюгідно.
Тому він знову починає малювати.
„Швидше! Швидше!“ - чує він.
„Малюй яскравіше, малюй красивіше!“- кричить він.
Da stößt der kleine Moritz vor lauter Hast den Wassertopf um.
Wasser läuft über das Papier. Farben zerfließen, alles weicht auf.
Die Farben fließen ineinander.
Das Haus, die Möbel, der Garten, alles ist ein großer Farbfleck.
Маленький Моріц у поспіху перекидає стаканчик для фарб з водою.
Вода протікає через папір. Кольори розпливаються, все розм'якшується. Кольори перетікають один в одного.
Будинок, меблі, сад - все це одна велика кольорова пляма.
Moritz zerknüllt sein Bild und wirft es in den Papierkorb. Eigentlich ist er froh, dass das Strichmännchen verschwunden ist.
Als er zu seiner Mutter in die Küche geht, fragt sie: „Wie geht´s deinem Strichmännchen?“
„Nicht so gut“, antwortet er und erzählt, wie das Strichmännchen war und wo es jetzt ist.
Моріц зминає малюнок і викидає його у смітник. Насправді він радий, що чоловічок зі штрихів зник.
Коли він заходить до мами на кухню, вона запитує: „Як твій чоловічок зі штрихів?“
„Не дуже“, - відповідає він і розповідає, яким був чоловічок і де він зараз.
Ende
Кінець
Gehe zu:
